«Майдан — Розрита Могила», 2017

01 Археология – Я должен просыпаться Археология – Я должен просыпаться археология – я должен просыпаться Эксгумация Егора Летова (кавер-версия) в настоящем – пластик и смерть в будущем – выбор и смерть но прошлому гибель не грозит его отроет и обнажит человек с лопатой, застрявшей между пальцев археология – я должен просыпаться зачем реанимировать тех, кто у Бога, не в гостях, а в костях раскопки провоняли бухлом и ненасытностью бритва Оккама сломана компьютеры ищут неандертальцев археология – я должен просыпаться чем лучше жизнь, тем больше Мавзолей я скоро перееду в музей в заросших дефлорациях разрытого кургана похоронен по мне лопата плачет ко мне тянутся пальцы археология – я должен просыпаться 26.07-27.12.2011 г. 02 Чёрная археология Чёрная археология осенняя сепия лиловые шары бежевые степи палевые caterpillar`ы на матовой дороге бурые двуногие черная археология малиновая девочка да boy голубой рыжая белочка клен зеленый, лист резной желтое солнце лазурные надгробия черная археология цвет детской неожиданности золотой укол пурпурные джинсы фиолетовый раствор чем серее лица, тем цветней патология черная археология дети-индиго синие отцы розовый фламинго коричневые памперсы светлые чертоги, где одиноки многие черная археология знаки цвета хаки шоколадный бес алые маки цианоз небес белый бог и более невидимые боги черная археология 29.11.2011 г. Черкассы 03 Сталкер Розритих Могил Сталкер Розритих Могил потяг до потягу релігія внутрішніх сил протягом протягу сталкер розритих могил причина вивчена начебто і не вона дивиться дівчина в електричці з вікна віра до віри не Ісус, не Христос розрита могила – архівний космос: кістки, керамічні уламки – рештки світил і ритуальні танки сталкера розритих могил звичка до вічності археонаркоман все глибше і глибше до Бога в карман дрібниці, подробиці серпанок і хвилястий ковил в історію проситься сталкер розритих могил fаbula rasa (списана rasa) лист самому собі з під часу, з під маси рушеної землі до смерті копати археонекрофіл тепло на кінці лопати сталкер розритих могил 07.06.2011 р., Полтава 31.07.2011 р., Гавронці 04 Поночі Поночі полічи паничі поночі скільки тих квіток на дворі скільки тих ляльок у селі полічи піди поночі полічи очі поторочі скільки їх дивиться блищачи скільки їх просить зустрічі полічи піди поночі поклич помочі поночі скільки не прийде полічи скільки загублено ключів полічи піди поночі полічи піди обочі скільки пішло заполочі на ряднину паморочі полічи піди поночі на вулиці на радуницю тихо, бо бог на поминах пусто, бо всі на цвинтарі полічи їх світ за очі 02.05.2011 (с. Гавронці) 30.05.2011 (плацкарт «Харків-Херсон», під Миколаєвом) 05 Потопельниця Потопельниця из затопленной деревни веет древним из затопленной избы растут грибы из затопленного храма небо прямо от затопленного мира стало сыро із села, що під водою ми з тобою хата, що водою взята – наша мати церква, що в воді померкла – мокре пекло з під води ведуть сліди темноти по затопленной дороге плывут боги утонувшие соседи ставят сети затопило илом место, где было тесно где утопленницы стыла могила чорним шляхом під водою ідуть двоє наречена несе воду свячену наречений мов опущений в воду не спливе та потопельниця зроду 06 Камінь... Амінь. Камінь... Амінь. вітер шепоче: «шу-нун» дикий первісний бодун в кожній голові на цій землі скіфи і козаки – міфи і мертвяки – маяки із маячні віків наші орієнтири – кам’яні могили і їх мертва тінь твоя єдина батьківщина – то камінь. Амінь у чорну глибину чортом до бога пірну янголом із ями винирну і усім розповім що під каменем тим в глибині дощів – пращури щурів до кургану ближче і навіщо вище ніж його височінь наше капище – то кладовище і камінь. Амінь листя шумить: «шумер» щастя у тих, хто помер лихо прийде тому, хто його знайде на шляху по землі ми – лише каменярі і наш слід приводить у граніт наші тестаменти – надгробні постаменти стандартних площин твоя єдина україна – то камінь. Амінь. Поч.: 25.05.11 р., Сінна, Полтава Зак.: 31.07.11 р., Гавронці 09 Нагодуй мене голодом Нагодуй мене голодом тихо стає на вулиці день попід тином тулиться враження наче вулиця валиться сонце за хмару котиться світити не хочеться більше сюди вертатися не збирається вітер гуляє хатами годі, вже час зникати їм з джіпіес-навігаторів божих ані сльози не видавиш ані доби не вимолиш навіть назву не вимовиш схожу нагодуй мене голодом зігрій вранішнім холодом залиш одного в голому полі ми на небо дивилися але десь помилилися і воно опинилося долі 13.05.2011 (міст поблизу села Ханделіївка) 26.05.2011 (міст між Половками і Браїлками, вул. Ковпака, Полтава) 11 Забобони Забобони з пустими відрами з мурими плямами порожні дзвони – забобони скажи сусіду хай до обіду хату не біле – забубоніли очима різними квітами пізніми в храм без поклону – забобони скажи сусідці хай не скупиться побілить хату бо забагато відкриті хвірткою чорною ниткою на білім фоні забобони скажи невістці хай побоїться на Трійцю не шиє бо заболіє курячим богом попід порогом пристріт з ікони – забобони скажи онуку хай через руку не наливає бо забухає хай ходе ходором холоде голодом на вигін гоне – забобони скажи-но тестю хай носить хрестик бо в хаті з краю не забувають закрутка вузликом тримайся ґудзика гуляй в полоні забобонів

Андрій Боркунов – вокал;
Фелікс Бродський – труба, флейта, сопілки;
Валерій Власенко – гітари;
Оксана Дронова – вокал, вокалізи;
Ігор Малюков – барабани;
Герман Хорунжий – тромбон, сопілка;
Андрій Орлов – клавішні;
Богдан Савін – гітара;
Михайло Шамраєвський – бас;
Анатолій Волик – тексти.

Запис: студія Анатолія Розанова, 2014 рік; студія «Оней», 2016-2017 роки.
Зведення: Леонід Сорокін, Олег Ананьєв, 2016-2017 роки.

OneyroPromoGroup, 2017 рік.